Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Справа № 906/430/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Поліський край"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 рокуу справі№ 906/430/14господарського судуЖитомирської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Поліський край"простягнення 671 056, 88 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Мартиненко О.О. дов. № 7Д-11 від 27.06.2014 року,- відповідача:Хоменко О.А. дов. б/н від 16.09.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (далі за текстом - ТОВ "Торговий дім "Насіння") звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський край" (далі за текстом - ТОВ "Поліський край") про стягнення 671 056, 88 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.05.2014 року у справі № 906/430/14 позовні вимоги задоволено: стягнути з ТОВ "Поліський край" на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння" - 536 445, 74 грн. боргу за поставлений товар згідно договору № 12-1104/пр796сг від 11.04.2013 року, 27 321, 99 грн. пені, 107 289, 15 грн. штрафу.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Поліський край" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити рішення господарського суду Житомирської області від 22.05.2014 року та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов ТОВ "Торговий дім "Насіння" до ТОВ "Поліський край" задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Поліський край" на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння" - 536 445, 74 грн. боргу за поставлений товар згідно договору № 12-1104/пр796сг від 11.04.13 року, 2 732,19 грн. пені, 10 728,91 грн. штрафу. В решті позовних вимог відмовити".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 року у справі № 906/430/14 апеляційну скаргу ТОВ "Поліський край" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 22.05.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Поліський край" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 22.05.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 року у справі № 906/430/14, а матеріали справи направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 02.12.2014 року № 03-05/3110 для розгляду касаційної скарги у справі № 906/430/14, у зв'язку із завершенням двотижневої підготовки у Національній школі суддів України судді Ходаківської І.П. та виходом із відпустки судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 11.04.2013 року між ТОВ "Торговий дім "Насіння" (надалі - продавець, позивач) та ТОВ "Поліський край" (надалі - покупець, відповідач, скаржник) укладено договір № 12-1104/пр796сг, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно п. 1.2. вказаного Договору найменування товару: насіння сільськогосподарських культур в асортименті, визначеному в додатках до цього договору, які складають його невід'ємну частину.

Положеннями п. 5.1., 6.1. Договору сторони погодили, що ціна за одиницю товару кожного найменування та її еквівалент в іноземній грошовій валюті наводиться у додатках до цього договору. Загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до цього договору.

Відповідно до п. 6.2. Договору оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Судами досліджено, що згідно додатку № 1 до договору № 12-1104/пр796сг від 11.04.2013 року, загальна вартість товару у розмірі 840 051, 81 грн. повинна бути сплачена покупцем в наступні строки:

- 50 % загальної вартості в строк до 14.04.2013 року.;

- 50 % загальної вартості в строк до 01.11.2013 року /а.с.11/.

Згідно додатку № 2 до договору № 12-1104/пр796сг від 11.04.2013 року, загальна вартість товару у розмірі 228 611,48 грн. повинна бути сплачена покупцем в наступні строки:

- 50 % загальної вартості в строк до 16.04.2013 року;

- 50 % загальної вартості в строк до 01.11.2013 року /а.с.12/.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на виконання п. 1.1. Договору, ТОВ "Торговий дім "Насіння" поставило відповідачу в квітні 2013 року товар - насіння сільськогосподарських культур на загальну суму 1 068 663,29 грн., що підтверджується наступними документами:

- видаткова накладна № Н-ВК-2204-008 від 22.04.2013 року на суму 695 235,96 грн.;

- видаткова накладна № Н-ВК-2204-009 від 22.04.2013 року на суму 228 611,48 грн.;

- видаткова накладна № Н-ВК-2404-005 від 24.04.2013 року на суму 144 815,85 грн.;

- довіреність № 20 від 15.04.2013 року;

- довіреність № 21 від 15.04.2013 року.

Однак, судами досліджено, що в порушення п. 6.1. Договору, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару виконав частково у сумі 532 217, 55 грн., станом на 04.04.2014 року дату звернення ТОВ "Торговий дім "Насіння" з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить 536 445, 74 грн.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що в разі коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України закріплено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, за приписами ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, судами встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті поставленого товару у сумі 536 445, 74 грн. підтверджуються наданими доказами, а тому обґрунтованим є висновок про те, що вказані вимоги підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 530, 628, 629 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач заявлено до стягнення 27 321, 99 грн. пені за період з 02 листопада 2013 року по 24 березня 2014 року та 107 289, 15 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Так, судами досліджено, що п. 11.2. Договору сторони погодили, за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

Положеннями п. 11.4. Договору сторони передбачили, що в разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів покупець, крім пені, сплачує продавцеві штраф в розмірі 20 % (двадцяти відсотків) від загальної вартості товару.

Таким чином, п. п. 11.2., 11.4. Договору, сторони погодили відповідальність покупця за несвоєчасне проведення розрахунку за поставлений позивачем товар у вигляді сплати пені у розмірі двох облікових ставок НБУ за час прострочення та 20 % штрафу від загальної вартості товару.

Судами попередніх інстанцій перевірено розрахунок пені за період з 02 листопада 2013 року по 24 березня 2014 року і 20 % штрафу та визнано його вірним.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку по оплаті поставленого товару, встановлене судами, є підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення 27 321, 99 грн. пені та 107 289, 15 грн. штрафу.

Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги доводів скаржника щодо неправомірності відмови в задоволенні клопотання про зменшення розміру фінансових санкцій з огляду на наступне.

Так, в обґрунтування вказаного клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач вказує на:

- тяжкий фінансовий стан товариства;

- наявність непогашених грошових та кредитних зобов'язань перед банківськими установами, що підтверджується копією генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/Р1-01-12-0-0/003 від 04.03.2014 року /а.с.52-68/, копією кредитного договору № 011/311528/019766 від 04.03.2014 року /а.с.69-73/, копією кредитного договору № 011/311528/0196763 від 04.03.2014 року /а.с.74-78/;

- своєчасне здійснення відповідачем оплати 50 % вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей згідно умов договору;

- порушенням позивачем строків поставки товару, визначених у додатку № 2 до Договору;

- застосування у позовній заяві позивачем усіх можливих видів фінансових санкцій, загальний розмір яких становить майже 50 % суми заборгованості, що не відповідає принципам розумності та справедливості, зазначених у п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України.

Положеннями п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Такі ж приписи містить п. 3 ст. 83 ГПК України.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, судами вірно вказано, що враховуючи зазначені причини неналежного виконання зобов'язання, майновий стан відповідача (в тому числі на момент виконання Договору), нараховані суми пені та 20 % штрафу є співрозмірними порівняно із збитками кредитора, а подані до клопотання докази не свідчать про винятковий фінансовий стан ТОВ "Поліський край", у зв'язку з чим відсутні правові підстави для зменшення їх розміру, виходячи із розрахунку даних сум позивачем. Також, судами досліджено, зобов'язання за кредитними договорами мають як позивач, так і відповідач.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський край" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 року у справі № 906/430/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 року у справі № 906/430/14 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко